

Уляна Горбачевська – виконавця архаїчних пісень, режисерка та акторка, учасниця останнього сезону “Голосу країни”. Вона відкриває українську пісню як духовну практику та вчить правильно поводитись із мелосом. Поки публіка чекає на оперу-міф “Ukraine – Terra Ingognita”, пропонуємо вашій увазі розмову з Уляною, яка є її ініціяторкою
Архаїка чи шаровари?
Коли вживають слово “архаїка”, то говорять про змістовні процеси, які відбуваються в Україні. Певний пласт людей відчитує це слово правильно, не як шароварні процеси. Зрештою, і народна, і традиційна, і архаїчна пісня – це все правильні формулювання щодо пісенної традиції. Але навколо “народної пісні” гріха багато, тут і пострадянські хори і оця “шароварщина”.
Псевдонародне прийшло до нас в радянські часи…
Дуже хитро працювала радянська ідеологічна машина, вона не заборонила народну пісню, але зробила ще підступніше – підмінила народну пісню псевдонародною. Правильний обертоновий звук, яким і досі співають деякі бабусі, замінили на крикливий та плоский звук, який лунав з кожної радіоточки. І тоді ця пісня стає без соку, без інформації – тому ми й пам’ятаємо найпростіші пісні на кшталт “Несе Галя воду”. В радянський час ніхто не говорив про унікальність української поліфонії як шедевру співочої народної творчості.
Як можна інтегрувати справжню народну пісню в сучасний контекст?
Ці процеси вже тривають: ось ДахаБраха творить це у своїй ніші, різні етно-гурти та виконаців. Багато музикантів працюють з фрагментами української пісні в різних жанрах, це і реп, і рок. Експериментують з електронікою і архаїкою, але часом із цим грішать, і використовують пісню (саму мелодію), але не дають їй належного місця. Я зараз творю оперу “Ukraine – Terra Incognita”, і народна пісня є найголовнішою в цьому творі. Все довкола лише підсилює її красу.
Звук і тіло: пісня як духовна практика
Досліджуючи архівні записи з носіями традиційного звуковидобуття, мені хотілось максимально наблизитись до цього звуку. Я досліджувала, як вони, ці бабці, працюють з цим, і зрозуміла, що правильний народний архаїчний спів це абсолютно духовна практика. Це ніби робота зі собою як частиною великої світобудови – ти стаєш провідником між землею і небом. Ти пропускаєш потік інформації, звуку, енергії крізь себе. І в якийсь момент ти повинен сказати: “Хай мною співають”.
Під ногами безліміт енергії – ось що таке архаїчний спів.
Заради чого люди займаються йогою та практиками? Заради відновлення енергетичного запасу. І цим займались наші предки, коли співали веснянки, русальські, купальські ритуальні пісні, або боярські – давній чоловічий пласт. Цим співом вони наповнювались, цим співом вони молились. Вірю, що сравді архаїчний спів лікує і зцілює – ти зшиваєш себе, і коли в тебе немає дір і нічого зайвого, то заходить нова енергія. І якщо ти розумна людина, ти циркулюєш цією енергією, а не привласнюєш, а віддаєш далі – і тобі вернеться подвійно.
Взаємодія з піснею – не розвага
Поєднання руху зі співом притаманне всім архаїчним культурам: люди каву товчуть ногами, жнуть і співають так, як це відбувалось колись. Якщо ти місиш тісто чи косиш, супроводжувальні пісні будуть у відповідному ритмі. Це як дихання-спів, який наповнює енергетично. Для розваги були інші пісні – застільні, для медитації – солоспіви.
Методи роботи зі співом
Я віднайшла досить прості вправи і люди віднаходять на моїх майстер-класах цей “канал”. Так, за 3 дні люди починають співати, навіть ті, хто не вміли (як казали). Вчу людей працювати з тілом, бо якщо воно не включене, то є звичка співати “на зв’язках”. Дуже прошу “відключити мізки”, бо люди дуже люблять раціоналізувати спів. А потрібно просто довіритися тілу, інтуїції та робити вправи – і все складеться. І важливий момент, що за час майстер-класів, люди мають навчитися чути відповідь в просторі. Це як чути себе і те, що тобі говорить світ, вчитися взаємодіяти зі світом.
З чого почати досліджувати архаїку
Багато слухати: ось є проєкт Поліфонія, там пісні розкладені на голоси. В інтернеті багато інформації. Але щоб навчитися співати правильно і видобувати той звук, потрібен провідник.
Завжди шукай те, що виросло на твоїй землі
Питомо твоє якнайкраще тобі підійде. Їжте фрукти з тієї території, звідки родом твої пращури, і відпочивайте в тому кліматичному поясі, звідки твої предки і ти. Я бачу як народна пісня пробиває молодих людей і змінює їх. Пісня починає працювати з людиною, бо ті сенси в текстах, в мелізмах – це як пігулки.
Архаїчна пісня, що проходить крізь прошарки незнання чи забуття, відновлює метафізичне поле української культури. Опери “Ukraine – Terra Incognita”, проєкт “Ковчег “Україна”: музика” підтверджують цю думку.
Фото надала Оля Лозинська.
автор: Лозинська Ольга
теги: музика