Сміх – до біса важлива штука у нашому житті. Про те, що «людині властиво сміятися», говорив ще Арістотель, але навіть  його авторитетності у період Середньовіччя було недостатньо, щоб змінити статус сміху у той нелегкий для людства час, бо самі розумієте, чума, проказа, антисанітарія і раптові набіги всяких розбійників. Як мінімум до ХІІ століття сміх вважався низьким, бо виходив із такого неблагородного органу, як живіт і оскверняв рот. А через осквернений рот молитви були вже не ті. Гадаю, у ХХІ столітті нам теж треба задумуватись над діяльністю свого рота, бо ж ним ще молитися і цьомати дітей. А ще, якщо вірити Біблії, то Ісус не сміявся, хоч плакав цілих три рази. Так що, чоловіки, не стримуйте себе в цих поривах, бо навіть такий крутий і відомий чувак, як Ісус не соромився своїх сліз. Прокопій Кесарійський у своїй «Таємній історії» ставить в один ряд сміх і розпусне життя імператриці Феодори, яка згідно тих пліток, мала інтим  з гусьми. Безневинний сміх і секс з гусьми, Карл (здається, ми стали забувати про цей мем). 

Однак близько XII століття сміх почали потроху реабілітувати. Вважали навіть, що земний сміх є передбаченням райського блаженства. Але сміх поділявся на  добрий і поганий, або, як було прийнято говорити тоді, божественний і диявольський. Адже у Середньовіччі існувало тільки два варіанти для опису будь-чого. Абсолютно будь-чого.  Та людям дозволили сміятися – і це вже було добре. Його, звичайно, вартувало би контролювати, щоб раптом не попасти на вогнище інквізиції, але на всіляких карнавалах і навіть під час чуми вже  можна було непогано подвіжувати.  

Контролювати свій сміх було доречно і у нацистській Німеччині, де необачний жарт про Гітлера теж міг привести вас у полум’яні обійми смерті (яка ж я поетична). Про страх бути висміяним у своїх спогадах говорить особистий фотограф Адольфа Гітлера – Генріх Гоффман. «Сам Гітлер до жаху боявся опинитися у смішній ситуаціїі. Він завжди був дуже обережний щодо будь-якого нового костюма чи капелюха, а після 1933 року він перестав носити свої улюблені баварські шкіряні шорти» .  А на думку історика Алєксєя Щербакова, сміх допоміг розвалити Радянський Союз, бо коли люди дозволили собі розказувати анекдоти про державних діячів – це стало початком кінця для режиму. Бо той, кому смішно, не має страху. Навіть у Гаррі Поттері страх долають закляттям Рідікулюс і уявою, яка перетворює вашого велетенського павука на незграбну істоту в роликах. 

Писати про те, чим сміх був колись набагато легше, ніж описати те суспільство, у якому живу зараз. З одного боку ми справді не боїмось сміятися. Якби Гітлер зараз жив, то він би невимовно страждав, дивлячись фільми, які про нього зараз знімають. Насправді ми жартуємо про страшні речі і не тільки про те, що було колись. У демократичних країнах люди у побуті дозволяють собі жарти  над політиками будь-якого ешелону влади. Роблю наголос на демократичних країнах, бо зовсім недавно з Росії втік комік Олександр Долгополов, який буцімто ображає почуття віруючих. Правда, хіба тільки тих, хто щиро вірує у Путіна.

«Я боявся летіти літаком, але думка, що тут нема жодного польського президента мене трохи заспокоїла», – жартує комік, а потім відкрито говорить про вбивство Лєха Качинського і Нємцова. Диво, що Долгополов взагалі протримався у Росії так довго. 

Ми багато жартуємо про релігію. Цікаво, що навіть ті, хто щиро вірять у Бога,  із задоволенням слухають жарти про Ісуса, непорочні зачаття і фанатіють від «South Park». 

— Пацани, ви не в курсі, як знайти клітор?

— Що? Це типу як знайти Ісуса?

*

— Ісус, якщо ти переможеш, перетвориш Кенні назад в людину?

 — Що значить «якщо»?

 — Не звертай на нього уваги, Ісусе, він же єврей.

 — Аа …

В інтернеті сотні смішних дописів і твіттів про китайський коронавірус, який забирає тисячі життів кожного дня. Так чому ми жартуємо про те, про що жартувати не можна? В опитуваннях, які я проводила, більшість людей сказали, що смерть близьких – тема-табу для жартів. Я подумки з ними погодилась, а потім раптом згадала, як мінімум двічі жартувала про смерть прабабусь і тричі про смерть друга, який як любитель чорного гумору, однозначно зацінив би мій жарт. Колись я не могла припустити, що зможу пожартувати над Голодомором, але раз так сталося і я відчувала себе страшенно виною. Та наш розум – це генератор абсолютно рендомних думок і може видати таке, чого ви б здавалося від себе ніяк не очікували. Гумор і сміх – це наш захисний механізм, який допомагає позбутися травми. Чорний гумор – це як Рідікулюс у світі маглів.

Наш інформаційний простір показує просто жахливий світ, який ми не можемо ігнорувати. Але якщо сидіти і плакати через кожне згоріле кенгурятко в Австралії, глобальне потепління, авіакатастрофи та інші численні трагедії, смерті і вбивства, які відбуваються буквально кожного дня і, можливо, навіть у той момент, коли ви читаєте цей текст, то би просто збожеволіли. Можливо світ робить нас більш цинічними, але чорний гумор виглядає мені як остання спроба зберегти залишки психічного здоров’я.  

Та є речі, про які жартувати можуть тільки сценаристи популярного контенту або відомі «чорні» стендап-коміки. Їхній гумор насправді безмежний, бо, здається, що для них не існує табуйованих тем.

Жарти про педофілію? Та будь ласка.

Моя дівчина просить не виключати світло під час сексу, бо вона читає і це дуже похвально для дівчинки її віку.

Джиммі Карр

— В якому випадку і віскі, і дівчата однаково добрі?
— Коли обом по 12 років. 

Жарти про расизм?

Людина, що боїться темноти звучить приємніше, ніж расист. 

Джиммі Карр

Жарти про побутове насильство? 

Я там зірвав овації, ну я думав, що це овації, бо насправді це чоловіки били своїх дружин.

Джиммі Карр 

Жарти про інвалідів?

Недавно побачив туалет для інвалідів і на ньому була табличка несправний. Я знаю, що таке інвалід. 

Джиммі Карр

Окремою небезпечною темою для жартів у нашому феміністичному світі є жарти над жінкою. 

А ви знали, що у жінок розмір ноги менший, щоб стояти ближче до умивальника?

*

Жінка повинна вміти робити 70 речей: мити посуд і 69

*

— Любий, я собі місця не знаходжу?
—Забула де кухня?

*

Я знаю, що ти з роботи прийдеш стомлена, тому я пожарив бульбу, з’їв її, а сковорідку залив водою, щоб тобі було легше її відмивати.

*

Офіціантка: Давайте я заберу сміття з вашого столика? 

Я: Не потрібно, я уже викликав їй таксі.

Вона: У тебе є якісь фантазії? 

Він: Та, я би заклеїв тобі рот скотчем. 

Вона: М-м-м-м, продовжуй. 

Він: Це все. 

З моєї колекції збережених мемів із соцмереж

Не скажу, що я за своїх 25 років я зрозуміла багато речей, але я зауважила одну закономірність. Чим більше хлопця обурюють подібні жарти тим більшим сексистом він виявляється у реальному житті. Ті ж, хто відкрито жартує про жінок, у тому числі на тему побуту, навряд чи будуть змушувати свою обраницю жити на кухні і без проблем замовлять доставку їжі, якщо вам обом лінь щось готувати. 

Однак, якщо ви не відноситесь до якоїсь із вищеперерахованих категорій, то вам дозволено жартувати  тільки про білих гетеросексуальних чоловіків, бо інакше вас можуть звинуватити у сексизмі, расизмі, гомофобії та інших видах нетолерантності.  Цей факт відкидає нас трохи у Середньовіччя, з єдиною відмінністю, що публічне спалення відбувається онлайн. 

Мені здається, що більшою образою для жінки є те, що над нею не жартують, бо вона власне жінка і це обурливий факт гендерної дискримінації; не жартувати над азіатом, бо він азіат – це факт расової дискримінації; не жартувати над євреєм, бо він єврей – це справжнісінький нацизм… Думаю, на цьому досить, бо ви вже вловили суть. Єдина проблема криється в тому, що часто люди плутають жарти з образами, тому якщо ви не бачите між цими поняттями межі, то краще не жартуйте взагалі. 

Не трактуйте цю статтю помилково, бо вона аж ніяк не закликає писати анекдоти на похорони ваших близьких, робити меми з обгорілими коалами чи ображати інші раси та національності. Тут про те, що ви непогана людина, якщо вас розсмішила дивакувата форма свічки на похороні прабабусі чи не можете стриматися, щоб не пожартувати над другом-євреєм, який читає «Коротку біографію Гітлера». Але для вашої ж безпеки: краще не діліться своїм специфічним почуттям гумору з людьми, які вас не зрозуміють.