1256 1256Пальоні багачі
Зараз стояти на вулиці і розглядати натовп людей — те саме, що завдати болю своїм очам і довести себе до нудоти. Справа в одежі, яку обирає велика частина населення. І не думайте, що я якийсь заможний, балуваний підсвинок і пишу цей текст під час перельоту в Дубаї.
Я з тих людей, які тішаться наявності масла до хліба, та незважаючи на це, одяг завжди був важливою складовою мого життя. Ні, він не був фетишем. Просто одяг — це настільки ж важливо для мене, як помиті руки або словниковий запас. Він доповнює мене як особистість, він розповідає певні нюанси, які можуть бути непомітні при розмові. Одяг може допомогти знайти однодумця і беззвучно критнути йому з натовпу: “Ей, чувак, дивись на мене: я викупаю!”
Про проблему халтурного ставлення до вибору одягу ми, напевне, поговоримо іншим разом, бо на часі важливіша проблема. Це проблема контрафактного чи, як то кажуть, “пальоного” одягу.
Мені уже доводилося писати про це у своєму профілі в Instagram, тому початок буде дещо схожий. І так, давайте зразу відкинемо історії типу: “Бідний дідусько не знає тих ваший Puma-шпума і носить те, що зміг собі дозволити на секонд-генді чи взагалі знайшов на вулиці!!!” Відкинемо і тим самим нейтралізуємо незначну частину негативного сприйняття мого тексту, бо я не повний бовван і розумію, що є люди, які навіть не помічають різницю між Adidas i Abibas. Тому я наголошую, що мова йтиме саме про СВІДОМИЙ вибір підробної продукції.
Отож, я для себе виділив дві основні причини вибору покупцями “пальоних” речей:
1) Особа не усвідомлює свій негативний вплив на культуру, фешн-індустрію, екологію, економіку і просто візуальну картинку на вулиці.
2) Особа хоче створити ілюзорну картину своєї заможності.
Кожен самобутній бренд (саме бренд, а не мас-маркет) несе в собі якийсь посил й ідеологію або принаймі колись його ніс, поки не потонув у комерції. Наведу андеграундний приклад. Десь у 2007-ому році графіті-бомбери (вандали-хулігани Москви) могли впізнати колегу по цеху всього лише за допомогою поясної сумки, а точніше — бірки на ній. Локальний бренд Code Red виготовляв сумки для транспортування аерозольної фарби. Згодом асортимент розширювався, а після виходу у 2011-ому році фільму “Девиантное поведение” (графіті команди “ЗАЧЕМ”), бренд здобув ще більше поціновувачів, об’єднаних однією ідеєю.
У середині нульових, побачивши когось із box logo Supreme, можна було зрозуміти, що ця людина тісно пов’язана зі скейтбордингом. Або, можливо, вам відомо, що були часи, коли у британські паби не впускали чоловіків, одягнутих у одяг фірми Stone Island, бо було зрозуміло, що це футбольний хуліган, а ніхто не хотів дебошу у своєму закладі. Фірмовий знак бренду — “троянда вітрів” — на роки пов’язав себе з образом сміливого, кремезного, відданого своїй команді вболівальника, хоча й не розроблявся спеціально для них.
Що ж тепер? Тепер ці лого не означають нічого. Скоріше навіть викличуть негативне враження про власника таких речей. Те, що вони фігурують у образі, частіше, моветон, аніж данина певній субкультурі. Їхня ідеологія знівельована через масовість. А я вам хочу нагадати, що речі ці недешеві, а стали масовими тільки через ринок контрафактної продукції і несвідоме бажання наслідувати культуру, частиною якої ти, насправді, не є. Так, потрібно розуміти, що купуючи той же пальоний Stone Island, ви хоч і закріпляєте за собою образ відчайдушного забіяки, проте ви не підтримуєте прогресивні ідеї Массімо Ості (засновника і дизайнера), не підтримуєте розвиток якісного одягу, не підтримуєте іноваційні технології, якими славиться бренд. Навпаки, ви підтримуєте дешеві матеріали, недбалу роботу, жахливі умови праці, збагачення шахраїв за рахунок вашої примітивності, і тим самим шкодите улюбленому бренду.
Тобто ви тим самим знецінюєте вартість і значимість продукту, робите його масовим явищем, а не раптовим маніфестом серед тисячі нецікавих одеж. Бренд — це культурний феномен, який міксує у собі різні погляди, ідеології та настрої. Деколи сам виробник нічого з переліченого не транслює, але коли ти знаєш, хто за усім стоїть, то розумієш, що означає цей бренд. Це ніби мерч культової особи.
Також можу сказати, що купуючи неоригінальну футболку Off-White, ви не підтримуєте ідеї Вірджила Абло (засновник, дизайнер, виконавчий директор) щодо захисту навколишнього середовища. Навпаки. Ваші синтетичні китайські штани з жовтими лампасами стануть не придатні для експлуатації через півроку. Ви їх не продасте і не підлатаєте. Просто добавите ще краплю сміття у цей світ. Натомість оригінальна продукція зможе служити вам кілька років, після чого підійде для походу в ліс чи на город і вам, і вашим дітям.
А ще трішки вклиню сюди про те, що купівля копії AirPods не стимулює розвиток гаджетів, прискорення технологічного прогресу і не мотивує на створення нових стартапів. Ну це так… Щоб хтось собі просто подумав про це на дозвіллі.
Люди, які щиро вірять, що підробка — це вимушена необхіднідність через скрутне матеріальне становище, смішні і наївні. Про них існує приказка: “Скупий платить двічі.” Ніколи ще репліка не була вигіднішою покупкою, ніж покупка оригіналу.
У 2012-ому році мама купила мені зимові черевики якогось польського виробника. З вигляду вони були схожі на класичні робочі черевики, як от усім відомі Timberland. Коштували близько 100$. І знаєте що? Я їх носив кожну зиму, аж до минулого року, і підошва там, як нова. Колір, правда, вигорів, і зробились зморшки на згинах, але при бажанні це можна пофіксити за 300-500 грн — і буде практично нова пара зимового взуття.
Цим я також хочу сказати, що не обов’язково носити тільки те, що вам старається нав’язати поп-культура. Як той же Off-White. Не існує системи координат з двома крайніми точками: “одяг з ринку” та “люкс сегмент”. Ні, між ними розташований великий спектр різноманітної продукції. Але далеко не всі це розуміють.
Після мого поста в Instagram я вкотре переконався в тому, що моя аудиторія — це дорослі, розумні люди, проте були випадки, які шокували і мене і інших моїх підписників. У коментарях і в дайректі мене звинувачували в наслідуванні образу багатія (передаю привіт своїм стоптаним кросівкам з секонд-хенду), підтримці марнотратсва, меркантильності, аморальності, ба навіть, сказали, що мені не зрозуміти простих людей.
Отож. “ЧОМУ ТАК ДОРОГО? Я ХОЧУ ТАКЕ ОДЯГАТИ, БО МИНІ ПОДОБАЄЦЯ І Я НЕБАЧУ, ЗА ШО ТУТ ПЛАТИТИ, І ТВОЇ БРЕНДИ МЕНЕ НЕ ЦІКАВЛЯТЬ!!!” Хтось взгл вірить, що людині подобається біла футболка саме з надписом “Balenciaga” у фірмовому шрифті, а скажімо, якби там писало “Bagalencia” (поміняно букви місцями), то їй уже б не сподобалось? Хтось вірить, що діло тут просто у комбінації букв, які випадково чомусь так припали до душі бідній дівчинці, а не у тому, що назва модного дому Balenciaga — це синонім розкоші і пафосу? Скролячи стрічку у соцмережі, ця бідна дівчинка на підсвідомому рівні збирала пазл із сотні фотографій та створила для себе образ “успішної” людини і прагне йому відповідати.
Я б також хотів картину Едварда Мунка в кімнаті, бо вона мені подобається. Я можу собі дозволити купити постер або навіть заплатити художнику за копію (дорого, але уже не вартість маленької держави). Та чи матиме якусь культурну цінність і значимість така копія? Чи підкреслю я цим своє матеріальне становище? Ну, насправді — так, але не у вигідну для мене сторону. Або ж щодо посилу. Скажуть: “Який посил у шмотці?? Це кусок тканини, щоб прикрити свій срам!!!” Так, і посил “Чорного квадрату” не всі шарять. Просто кажуть, що Малєвіч дурачок, та й усі хто вдають, що щось у ньому розуміють — теж далеко не втекли. Дураки надурені автором і собою. А сучасне мистецтво? Отаво розмазня, а ми щось там роздивляємся, надумавши, що ми інтелгенція.
І якщо ж ви обуритеся, чому це я рівняю образотворче мистецтво і фешн-індустрію — це вже добре. Добре, що ви ідеологію і посил фрески здатні розуміти чи просто осмислити, що вона там є. Тоді я вам можу пояснити, що для мене (і ще для багатьох) одяг — це також мистецтво. Можливо, ви про це просто ніколи не задумувались. Я його розглядаю так само поверхнево, як і скульптуру чи образотворче мистецтво або ж перфоманс, проте я віддаю йому дань. Я розумію, що це клопітка робота, причому як інтелектуальна, так і фізична. Створення і комбінування одягу — це інколи дуже тонке візуальне мистецтво.
Сотню разів буду повторювати, що є люди, які у супер дешевих речах із секонд-генду, виглядають стильніше, навіть, дорожче снобів у підробних кросівках Versace. Та якщо ви не маєте фарту чи часу на лотерею у секонді, не цурайтесь масмаркету, всі ми прості люди (вибач, якщо ти родовитий заможний граф). А найкраще — підтримуйте локальні бренди, молодих дизайнерів або просто креативних людей, які стараються робити одяг у вашому місті/вашій країні і так потребують вашої підтримки. Цікавтеся новинками, надихайтесь стриманими європейцями чи азіатами з їх концептуальним і технологічним одягом. На це не потрібно багато часу, всього лиш — підписатись на кілька акаунтів у Instagram. Помічаючи їхні пости, у вас також з часом складеться пазл, проте це не буде образ бізнесвумен-інстамамної-чоловікомкоханої-дошкооголошної “успішної блогерки”, а буде дещо у рази краще. Знайдіть бренд з ідеологією, яку ви поділяєте. Вас бентежить безпека тварин? Ппідтримайте бренд, який використовує екологічні матеріали рослинного походження. Ви веган? Закупіть футболок з фруктовими принтами у такого ж травоїдного! Ви патріот? Придбайте ювелірку з національною символікою, частину прибутку від якої вкладають у розвиток вашого міста. Хочете зробити приємно улюбленому мюзік-бенд? Купіть їхній офіційний мерч.
І головне. ГОЛОВНЕ. Не старайтеся виглядати представником еліти, вищого класу: у вас не вийде! Вибач, якщо ти шейх або нафтовий магнат, просто потрібно зрозуміти, що Maison Margiela — не для тебе. Вибач, якщо ти наркобарон. Рівності не існує — це утопічне поняття. Заявки типу: хочу, бо мені подобається — безглузді настільки ж, наскільки безглуздо буде збудувати собі пентхаус із картонових коробок, бо подобається стиль розкішного життя. Це не твоє життя. Розкішне життя потрібно не наслідувати, а заслужити (ну, якщо вам довподоби такий стиль життя), потрібно дійсно стати кращим, а не тільки виглядати, наче ти кращий.
Популярне
Популярне
