У моєму дитинстві дуже важливо було бути комунікабельним і мати багато “друзів”. Від цього залежала кількість наклейок та кепсів у колекції; можливість зичити CD з піратськими іграми; і зменшувалася ймовірність того, що тебе обстріляють з рогатки.

Тебе любили і поважали, якщо ти весь час був на вулиці, в гущі подій або навіть сам творив ці події. У 2000-их було модно бути екстравертом, душею компанії, тусовщиком.

Та недавно я усвідомив, що знаходжусь у зовсім іншому світі. Уже кілька років я спостерігаю, як усі репостять собі в сторіс меми типу “ойй, ну коли ви вже залишите мене у спокої і я спокійно відсиджусь вдома”. Раптово купа моїх знайомих заявили, що вони інтроверти, морально старі, хворі фізіологічно і душевно. 

Як так вийшло, що заявляти про своє занудство стало модно? Чому люди, які кожен день після роботи проводять з компанією в барі, стверджують, що вони прагнуть не вилазити з ліжка — а значить вони інтроверти?

З’ясуємо відразу: інтроверт — це не закомплексований задрот і не маньяк-соціопат, який вилазить на світ тільки тоді, коли сонячні промені пропадають за горизонтом. Інтроверт, як і протилежний до нього екстраверт, також спілкується з людьми і навіть може отримувати від цього задоволення! Він може співати у караоке і танцювати, коли щасливий. Проте справжній відпочинок і, так би мовити, “підзарядку” він отримує від самотньої прогулки, слухання аудіокниги, відмокаючи у ванні або від малювання масляними фарбами, включивши “режим польоту”. Такі люди здатні працювати в офісі поряд з іншими, але по-справжньому продуктивними вони можуть бути лише у тиші, в якій вони можуть спокійно аналізувати всю інформацію.

Чому росте к-сть таких людей? Перш за все, у світі склався культ експресивної, комунікабельної особи, і нас із дитинства вчать бути такими. У садку ми ходили за руки, розказували про себе всередині живого кола; а коли підросли, то помітили у всіх робочих оголошеннях вимоги: “вміння налагоджувати звязки, активність, дружнє ставлення до робочого колективу, тощо”. Така пропаганда товариської особи у багатьох людей викликає інтоксикацію і подальше відторгнення.

Ще один чинник — це нагромадження інформації і ріст населення. Припустимо, колись людина відпрацювавши день у полі чи провівши багато часу, у полюванні, прагнула прийти у корчму, зустріти знайомих та почути свіжі новини. Тепер же ми протягом дня нерозлучні з населенням нашого міста. Сусіди, пасажири в громадському транспорті, колеги на роботі, роззяви у черзі. Плюс вони та ваші друзі 24/7 у ваших девайсах, в повідомленнях, новинах чи відео. Хіба не здоровою реакцією буде бажання залишитися наодинці вдома чи то у лісі? Тільки не варто плутати лінь і бажання беззмістовно валятись у ліжку зі спокійним темпераментом.

Отже, інтровертів стало більше. З часом дехто почав стверджувати, що суспільство їх дискримінує (школа, групові заняття, вимоги щодо праці). З’явилась така штука, як фріланс, котра явно є наслідком усього сказаного. І з часом люди зрозуміли, що інтроверти можуть скласти конкуренцію екстравертам. Роботодавці масово зацікавились у таких кадрах і почали створювати заманливі умови праці. 

Наприклад, Едді Юн, директор компанії The Cambridge Group у 2014 році стверджував, що сфера маркетингу потребує інтровертів. За його словами їхніми перевагами є: концентрація на задачі, перевага роздумів над розмовами, уміння вислухати та наполегливість. Також креативний директор Saatchi & Saatchi London, Енді Джекс розповів, що більшість його знайомих рекламників — це інтроверти, яких вирізняє спостережливість і вміння обдумувати те, що вони збираються сказати, але часто вимушені тікати в IT-сферу, з більш сприятливими умовами.

Та, відлюдькуваті блідошкірі домовики почали рулити не тільки у маркетингових офісах, тепер і сама реклама почала орієнтуватися на них. 

Деякі бренди більше не орієнтуються на масу, а адресують свою інформацію конкретному типу людей, а деякі створюють кілька паралельних рекламних кампаній, з універсальними підходами. Тема нова, вчені з’ясовують, які кольори, форми, символи та звуки привертають увагу кожного психологічного типу. Та все ж кількість рекламних сюжетів для інтровертів зростає.

Нетипові самотні образи здавна використовувались у кінематографі і навіть припадали глядачам до душі: “Таксист” (1976), “Леон” (1994), “Сутінки” (2008). 

“Круті хлопці” зазвичай були одинаками: Джон Рембо, Френк Мартін з “Перевізника”, Бетмен, Джон Вік… 

Та, здається, таких персонажів стає тільки більше: “Драйв” (2011), “Місце під соснами” (2012), “Вона” (2013); а головне — вони заполонили контент для молоді: “Кінець ї***ого світу” (2017), “Ейфорія” (2019), “Статеве виховання” (2019), “Вейн” (2019).