

Хай хоч кінець світу, блогери все одно зніматимуть. Найвідданіші своїй справі люди, куди там рятувальникам, пожежникам і лікарям. Апокаліпсис — як же з контентом підфартило! Залишається вибрати свій формат останнього блогу. А від нас кілька рекомендацій, як уникнути банальностей.
Ото сидиш другий місяць на карантині, і якось мимоволі приходять думки про кінець світу. Дивно спостерігати, як здорові блогери заздрять хворим на COVID-19, бо в них життя б’є ключем і є, що знімати. Тепер по черзі.
Не думала я, що апокаліптичний сценарій з біологічною зброєю вийде зараз в топ, але маємо, що маємо. Якщо твій козир – анпакінґ, то в умовах санітарної небезпеки і фінансової нестабільності конкурентною перевагою стане вміння знайти, що і звідки безпечно замовити.
Не забудь сказати глядачам, як ти гарно дотримався усіх санітарних норм, поки забрав посилку з “Нової пошти” і щиросердно зекономив усім час, витягнувши рюкзак заздалегідь. Залиш весь картон і скотч за кадром.
Америка, Китай, Росія чи Уганда – байдуже, хто почне глобальну заворушку. “Дєди воєвалі” вже віджило своє: в третій світовій окопи не врятують, а реаліті-шов “Як вижити” матиме одну коротку серію (то вам не 11 сезонів Бера Ґрилза). Є варіянт послати все до сраки і поїхати в глушину, де гриба від атомної бомби не буде видно. Питання, як відзняти матеріал. Ну, як відзняти – просто, привітатися до того, як тебе накриє хмара радіоактивного попелу.
Це не про те, що ваш чайник закип’ятить вас до смерті, радше про контроль, втрату свободи вибору. Оскільки весь ефір забезпечують розумні машини, то тобі хіба дозволять знімати геймерські тюторіали, як людям пройти левели життя безпечно від своїх рішень (звісно, за алгоритмом, який для тебе “люб’язно” створив ШІ). Тут уже треба факапити з усіх сил – будеш таким собі блогером-повстанцем. Ти завжди знаєш, як можна було б зробити краще, ніж пропонує їхній алгоритм. Витикай це. Не забудь постійно відхилятися від теми на щось особисте, людське. Це має шанси розхитати залізне раціо.
Ця подія, як і вибух нашого Сонця чи поглинання Землі чорною дірою, станеться ще нескоро. Та все ж, треба бути готовим до всього після того, як через кілька сотень років прокинешся після кріозаморожування. Можете “прокачувати” навички коментаторства та ведення репортажів з місця подій. “Метеорит уже за кілометр до Землі. 500 метрів. 200 метрів. Гооол. Ой, сорі – Сме-е-рть”. Самі розумієте, тут і голос треба мати поставлений.
Мертвий варіант – ґівевеї, яких і без вас у соцмережах забагато. Машини розігрувати сенсу немає, а “справжніми” метеоритними уламками за такого сценарію нікого не здивуєш.
Хех, навіть не про прогнози, коли це станеться, а загалом про вірогідність такої події. Так, частина з нас сприймає сюжети з наукової фантастики за цілком реальну загрозу, хоч сучасні науковці явно не на боці цього. Та все ж пофантазуймо.
Якщо вам близька специфіка б’юті-блогів, можете зосередитися на гідній зустрічі інопланетян. Наприклад: як нафарбуватися та вдягнутися, аби прибульці вас не з’їли.
Навіть не приховуйте того, що бодіпозитивом тут і не “пахне”. Якщо мова йде про ідеальні параметри для First Lady of the Alien, то не варто і лукавити, щоб потрапити під тренд толерантності. Краще нехай вже буде істинне обличчя блогу, ніж подвійні стандарти його автора.
Чи здатен блог про кінець світу покращити настрій? Ну, принаймні різноманіття у думки точно внесе. Бо ж якщо епідемія – це щось таке, від чого нам погано вже зараз, то навіть найбільший (чи найближчий) Апокаліпсис здається такою собі темою для “подумати знічев’я”, чимось свіженьким на фоні статистик та порад від ВООЗу.
автор: Яковенко Аліна
теги: апокаліпсис , блогери , кінці світу